- імунітет
- [імун'іте/т]
-ту, м. (на) -т'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
імунітет — у, ч. 1) мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. •• Акти/вний імуніте/т імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.… … Український тлумачний словник
імунітет — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
імунітет — біол., мед. несприйнятливість, стійкість, імунність … Словник синонімів української мови
імунітет — Стійкість організму до інфекції, або отруєння токсичними речовинами … СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
грундімунітет — у, ч. Стан імунітету після первинної імунізації, що забезпечує високий імунологічний ефект у відповідь на повторне введення відповідного антигену … Український тлумачний словник
фітоімунітет — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
муніципалітет — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
автоімунітет — у, ч. Здатність імунної системи розпізнавати й атакувати клітини власного організму … Український тлумачний словник
муніципальний — а, е. Прикм. до муніципалітет; пов язаний з місцевим самоврядуванням. •• Муніципа/льна вла/сність майно, яке знаходиться у розпорядженні, віданні муніципальних органів влади, місцевих органів самоврядування. Муніципа/льні о/ргани органи місцевого … Український тлумачний словник
муніципалітет — у, ч. 1) Виборний орган місцевого, переважно міського, самоврядування. 2) Будинок, у якому міститься цей орган … Український тлумачний словник